| Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи регулюється статтею 147 ЦК України та статтею 53 ЗУ «Про господарські товариства».
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Отже, в загальному виділяють два способи переходу частки учасника у СК:
вихід одного з учасників з виплатою вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі;
відчуження частки іншій особі.
В даній публікації розглянемо основні моменти в оподаткуванні цих операцій у учасника та товариства в процедурі добровільного виходу учасника.
Вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю
Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.
Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).
У разі виходу або виключення з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю учасника, який володіє часткою, що належить державі (територіальній громаді), вартість частини майна товариства, що підлягає сплаті учаснику, відповідно до статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підлягає обов'язковій оцінці суб'єктом оціночної діяльності. Така оцінка є обов'язковою і в тих випадках, коли учасником товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю є юридична особа, повністю заснована на державній власності.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Оподаткування з точки зору учасника товариства – юридичної особи
Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1. ст. 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Згідно пп. 136.1.13. п. 136.1. ст. 136 ПК України кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи – емітента, або в разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв. Таким чином, сума коштів або вартість майна, які повертаються платнику податку у разі його виходу з числа засновників, не враховуються у складі доходів такого платника у розмірі, що не перевищує вартості придбання акцій, часток, паїв. Сума перевищення не вважається виплатою дивідендів та враховується у складі доходів при обчисленні об'єкта оподаткування.
Оподаткування суми перевищення здійснюється у відповідності до п. 153.9 ст. 153 ПК України, згідно якого фінансовий результат від операцій з продажу та інших способів відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, акцій приватних акціонерних товариств, цінних паперів, емітованих нерезидентами, розраховується як різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів, інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. Витратами буде вважатись вартість статутного внеску, а доходом – сума коштів, отримана при виході платника податків зі складу засновників.
Оподаткування з точки зору учасника товариства – фізичної особи
Відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ).
Згідно з пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4, 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ (крім операцій з деривативами).
До продажу інвестиційного активу прирівнюється, зокрема, операція з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Таким чином, фізична особа повинна сплати податок на доходи фізичних осіб виходячи із розміру загального річного оподатковуваного доходу платника податку, що представляє собою позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Оподаткування з точки зору товариства з обмеженою відповідальністю
З точки зору оподаткування товариства з обмеженою відповідальністю при виході учасника зі складу засновників податкові наслідки залежать від того, яким майном виплачується учаснику його частка. Якщо виплачуються грошові кошти, то дана операція не є операцією з поставки та немає підстав для відображення у складі доходів та зобов’язань з ПДВ.
Якщо компенсація учаснику буде виплачена у вигляді майна, при цьому не буде зменшений розмір статутного капіталу, то в цілях оподаткування ця операція буде розглядатися як операція поставки, а отже підлягає оподаткування в загальному порядку.
Крім того, можлива ситуація, коли товариство з обмеженою відповідальністю повинне буде відобразити суму невиплаченої компенсації у складі інших доходів. Так, МФУ в листі від 16.06.2007 р. №31-34000-10-16/12455 роз’яснило, що у бухгалтерській звітності заборгованість перед учасником відображається після визначення вартості майна, що підлягає виплаті учаснику при виході його з товариства.
Виходячи з того, що виплата вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі, здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу, то лише зі спливом цього строку можна говорити про наявність суми недоотриманих грошових коштів.
Якщо товариства не виплатило учаснику всю суму грошових коштів виходячи з розміру його частки по закінченню строку позовної давності, та учасник не стягнув цю заборгованістю у судовому порядку, то суму невиплачених коштів слід відносити до складу інших доходів на підставі пп. 135.5.15 п. 135.5. ст. 135 ПК України.
Згідно позиції ДПА в м. Києві, висловленої в листі №11144/10/31-606 від 22.11.2011 р., підтвердженням виникнення доходу у платника податків може бути або письмова відмова учасника від отримання вартості його майна, пропорційна його частці у статутному капіталу в повному об’ємі або закінчення строку позовної давності.
25 Июнь 2013 Автор: Цёмик Катерина Васильевна
|
